.jpg)
Околиці Добромиля були заселені ще з давніх часів. Так, виявлені у сусідніх селах численні археологічні знахідки вказують, що в басейні Вирви вже в добу енеоліту (міднокам'яний вік) жила людина. Доказом перебування людини на територіях самого Добромиля є сліди поселення так званої культури карпатських курганів, поширеної на Підкарпатті в I половині Ι тисячоліття до н. е..jpg)
Місто вперше згадується як село 1374 р. Тоді князь Владислав Опольський надав родові Гербуртів маєтки по річках Вирві і Стрвяжу, серед яких був і Добромиль. Коло 1450 р. львівський ловчийМикола Гербурт побудував на Сліпій горі біля Добромиля дерев'яний замок. У 1467 р. селом управляв тіун Степан ще на основі руського права. Коли 1497 р. Добромиль сплюндрували татари, згорів і замок. Цього ж року польський король Ян I Ольбрахт визнав Добромиль містечком і дозволив проводити ярмарки. Під 1515 р. у королівських податкових книгах згадується існування в Добромилі церкви. Містечко швидко розвивалось. Сюди переселялись купці й ремісники. Спроваджені з Моравії ткачі виробляли високоякісне сукно. За ним, а також за місцевою сіллю приїздили купці з Угорщини й Сілезії. Андрій Гербурт для колоністів, що все прибували, у 1531 р. заснував латинську парафію і поставив дерев'яний костел. 28 червня 1566 р. за старанням власника місцевих солеварень Станіслава Гербурта король Сигізмунд II Август надав Добромилю Магдебурзьке право. Запрошені власником Добромиля нові ремісники організовують цехи. Містечко укріплюється мурами й частоколом. Тут у 1584 р. стояли 3 церкви та костел. Дерев'яний замок на горі Гербурт почав перебудовувати з каменю й цегли (див. Добромильський замок). Продовжив цю роботу Ян Щасний Гербурт — видатний політичний і культурний діяч, який навіть писав поезії українською мовою. У 1611 р. він запросив з Кракова друкаря Яна Шелігу й заснував у Добромилі друкарню. Тут Гербурт видавав як свої твори, так і праці Оріховського, Кадлубека, Длуґоша. З 1622 р. Добромиль у руках магнатів Конєцпольских.З першої половини XVII століття відомі печатки з гербом Добромиля: у червоному щиті — зелене яблуко, пробите навхрест двома срібними мечами (частина родового герба Гербуртів). У XIX столітті (в період австрійського панування) на печатках міста побутувало зображення яблука, пробитого трьома мечами (як це було в оригінальному родовому гербі Гербуртів), однак уже в 1920-х — 1930-х роках польська адміністрація повернулася до варіанту XVII століття.
Після поразки військ Б. Хмельницького під Берестечком у Добромилі на площі стратили багатьох міщан і селян, на містечко наклали велику контрибуцію.
У 1772 р. Добромиль потрапляє під правління Австрії, входить до складу Королівства Галичини та Володимирії. У 1784 р. на околиці міста з'являється німецька колонія Енґельсбрунн (існувала до II Світової війни, нині частина міста). Містечко й солеварні стають державними. Значно збільшився видобуток солі. Від 1872 р. через місто прокладена важлива залізниця, що з'єднувала Львів зБудапештом, так звана Перша угорсько-галицька залізниця. В місті збудовано залізничну станцію. 1876 р. з'явилися фабрика сірників, миловарня, склозавод, лісопильний та пивоварний заводи. У1876 р. Добромиль підноситься до рангу повітового містечка, залишаючись таким і за Польщі (після 1918 р.). У 1880 р. в ньому живе 2734 осіб, а в Енґельсбрунні — 291. Загалом 655 римо-католиків, 479 греко-католиків, 1884 євреїв i 7 осіб інших релігій. В 1921 р. Добромиль має 5386 мешканців, серед яких 2119 євреїв. У період кризи 1929—1933 рр. містечко занепадає, посилюється страйкова боротьба.
У 1895 р. під час виборів депутата до австрійського парламенту від сільської курії Перемишль — Мостиська — Добромиль від української радикальної партії висунуто кандидатуру Івана Франка, але його не допустили до віденського парламенту.
У 1940—1962 рр. (за винятком 1941—1944) місто було центром Добромильського району.
23 червня 1941 р, під час II Світової війни, Добромиль захоплений німецькими військами. В суботу 26 червня 1941 p. мешканці Добромиля відкрили на Саліні за містом, поблизу села Ляцьке, яму, повну трупів,— помордованих НКВД в'язнів. Як вдалось з'ясувати, військами НКВД було вбито та кинуто у соляні шахти понад 2,5 тисяч осіб українського, польського та єврейського походження. Це були в'язні Добромильської та Перемишльської тюрем, національно-свідоме та активне населення, яке не було прихильним до совєтської влади. У шахтах було знайдено також трупи дітей.
У серпні 1944 р., після двотижневих боїв у місто ввійшли радянські війська. Під час цих боїв місто двічі переходило з рук в руки і було дуже зруйновано.
У 1957 р. збудований хлібозавод, у 1959 — сироварний завод. Колишній деревообробний завод Ліхтмана, який займався тільки грубою обробкою деревини і заготівлею напівфабрикатів, перетворився на потужний деревообробний комбінат (Добромильський ДОК). Працював пивзавод. До 30 грудня 1962 р. Добромиль був райцентром Добромильського району Дрогобицької і потім Львівської областей.
У 2007 р. в місті зведено стадіон «Княжа Арена».
P.S. Інформацію подано з "Вікіпедії"
.jpg)
